Моніторинг поширення білого лелеки (Ciconia ciconia) в Україні

Білий лелека (Ciconia ciconia) – один з найбільш відомих і популярних в Україні птахів. Його ще називають чорногузом, бузьком, буслом. Він гніздиться майже на всій території країни, крім південного сходу та більшої частини Криму. Більше всього цих птахів у пiвнiчно-західних областях. Далi на південь i схід кількість гнізд поступово скорочується.

Учені виділяють два підвиди білого лелеки — європейський і туркестанський. У нас зустрічається європейський підвид. Поширений він на значній частині території Європи від Піринейського півострова до Поволжя і Закавказзя. На північ його ареал доходить до Данії, півдня Швеції, Естонії, північного заходу Росії.

Ще в давні часи білий лелека почав розселятися у пiвнiчному i східному напрямках, з’явившись у Європі після відступу останнього льодовика. Розселення це продовжується й зараз, зокрема на сході України. Ареал ніби пульсує, поступово просуваючись на схід. У XX столітті чисельність білого лелеки у Європі зазнала значних змін. Вона тривалий час скорочувалась, у багатьох країнах птах виявився на межі зникнення. Значно менше стало чорногузів і в Україні. Та років з двадцять тому відбулись кардинальні зміни – чисельність лелек практично повсюди почала зростати. Все ж у наших селах цих птахів зараз набагато менше, ніж було у 1920-1930-ті роки.

Щоб знати, у якому стані перебуває популяція того чи іншого птаха, яких можна очікувати змін і вживати заходів по охороні, треба, так би мовити, “тримати руку на пульсі”, тобто простежувати зміни поширення, чисельності а бажано й успішності розмноження. Ідеальним для цього є проведення щорічних повних обліків. Такі щорічні переписи лелечих гнізд проводяться у ряді країн Європи, наприклад, у Німеччині, Чехії, Словаччині, Данії. Цей спосіб дає найбільш повну і надійну інформацію, але в умовах України використовувати його нереально — територія велика, лелек багато, а от людей, готових присвятити цій роботі свій вільний час, обмаль. Тому ми пішли іншим шляхом — регулярний збір інформації на мережі постійних пробних ділянок. Такий постійний моніторинг дає більш надійну інформацію про стан популяції, ніж одноразові, хай навіть широкомасштабні й повні обліки. Вони можуть спотворювати картину, якщо припадають на роки зі значними коливаннями чисельності, що не мають зв’язку з багаторічними тенденціями.

Запрошуємо долучитися до спостережень за цим цікавим птахом усіх бажаючих.



ДОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ: